легенди про рослин

Одна з давнх легенд про капусту.Дивним захворюванням захворв один з вйськових Олександра Македонського: розтовств чоловк, як гора, неповороткий став, на коня не мг злзти. Усляк лки перепробував вон не допомагало. Засумував чоловк, бо вн найлпше навчав влучати дротиком у цль свох вонв. Тому втратити цю людину, що навчала такому вояцькому ремеслу, О.Македонський не мг. Вн послав кудись п ятьох найстарших вонв. Через тиждень вони повернулися з мшком якихось дивних плодв з людську голову кожний. Наказав Македонський товстунов кожного дня з´дати по одному плоду. Через якийсь час той почав худнути, а через 30 днв вн знову почав влучати у найдальшу цль.Лками для товстуна стала капуста. · за наказом великого полководця, привезли хворому з Середземномор´я, що нин вважаться батьквщиною капусти. У нй мститься особлива речовина тартронова кислота, яка попереджу перетворення вуглеводв у жири, тобто нколи не буде ожирння.Важко сказати, коли на Рус вперше з´явилась капуста, коли  почали вирощувати. Але уже в Збрнику Святослава, датованому X¶ ст., згадуться про капусту. Вважаться, що слов´яни не тльки полпшили способи вирощування ц рослини, але й вивели нов сорти та винайшли нов способи переробки  збергання капусти квашення.Капуста входила до складу багатьох укранських кулнарних страв  була в особливй пошан укранцв. Страви з капусти ставили на весльн святков столи. Скльки псень про не спвали, , навть, псля внчання, коли молод вертають до хати батькв молодо. А коли подавали обд, то першою стравою була саме капуста. Синьоока пролска укранська двчина КатеринаДавно то було. Ткала з турецько невол укранська двчина Катерина. Блукала не один день, не два ... Непомрно довго тягнувся час самотнього голодного блукання серед чужих людей, голих степв, холодних втрв, пекучого вд холоду камння. Ткала вона  знала, що в раз невдач чека  жахлива розправа за вбитого слугу, за отруння вдваром болиголову сторожу. Та невдовз султан повернувся з походу , дзнавшись про все, просто оскаженв. Викликав загн яничар  звелв живою чи мертвою повернути вткачку. Скльки днв тривала погоня, одному лише свтлочолому мсяцю вдомо, який темними ночами освтлював двчин дорогу.Ось  степи залишились позаду. ¶з загону яничар залишились одиниц, а вткачки все не здоженуть. Яничари  сам давно вже повернули б назад, але, пам´ятаючи суворий наказ, продовжували погоню.Незабаром виснажена двчина дсталася рдних крав  в знемоз опустилася на землю пд втами лсу. Надвор стояли перш дн весни. В повтр пливли терпк запахи живиц та набубнявлих липких бруньок. На вс лади висвистували шпаки, зустрчаючи весну  радючи теплу. Лежачи на куп сухого теплого листя, Катря плакала вд щастя. Та раптом до не долинули крики переслдувачв. Здавалось, що вони вже десь поряд, за сусднми кущами. В двчини вд жаху холоне кров, туманиться в очах, серце ледь не вискочить з грудей. Розкинула Катруся в розпач руки, обняла купку сухо вицвло торшньо трави  у вдча почала благати: Ненько моя, земле! Не дай загинути! Не дозволь песиголовцям вернути в неволю! Краще розступися, земле,  навчно прийми мене в обйми! Милша смерть на рднй батьквщин, нж пдневльне життя на чужин! Почула матнка-земля те благання, враз гол кущ покрилися зеленим листям, зашепотли в швидкому рост трави, а з небесно блакит опустилися на галявину голуб сутнки й заховали вткачку.З тих пр говорить легенда, там, де опустився на землю блакитний туман, заяснли на лсових галявинах, веснян квти кольору вечрнього неба, нагадуючи нащадкам про хоробру укранську двчину Катерину,  незгасне прагнення до вол. ¶, назвали х синооьокими пролсками.Легенда Чому калина червона .Жили дв сестри Мирослава  Олена. Мали вони, на диво, веселий характер  рдксну двочу красу. Та не в добрий час випало цвсти хнй молодост. Ворож орди плюндрували все живе на свому шляху. Палала земля, палав рдний край, струмками текла кров, почорнли небо  земля. Не стало чути двочого спву, згинула весела двоча вдача, а в очах застигли бль, туга, та вдчай. Не минуло чорне лихолття  сестер: впала порубана мати, стрлою був пронизаний батько, кньми потоптано меншенького братика. Все це застали сестри, коли прийшли з лсу. Вд нестерпно туги запеклися раною серця, затуманився мозок, спопелла, не долетвши додолу, гаряча сльоза. ¶ поклялися сестри помститися кривавим песиголовцям за муки народн, за горе нечуване.Розповдають, що не один татарський загн, не одна сотня ненависних прибульцв знайшли свою загибель в лсових хащах та непрохдних болотах, куди заводили х вдважн двчата. Та не минули лиха  вдважн герон. Якось вони завели ворогв у болотисту западню, але сам були порубан чужинцями. Шсть вкв ходить по свту легенда, що краплини двочо кров, як бризкали з-пд ворожого ятагана, були пдхоплен втром, рознесен по лсах  долах, по берегах рк озер... ¶ де вони падали, там виростали кущ червоно калини. А на мсц порубаних двочих тл виросли кущ калини гордовини з червоними, мов запечен краплини двочо кров, ягодами. З тих пр  ростуть кущ калини то над водою, то попд лсом, то десь над яром, а то й бля могили примостяться, навваючи журбу, смуток, спогади. Цлу довгу холодну зиму палахкотять рубновим намистом на калин яскраво-червон плоди. А коли уважно глянути на зернину, вийняту з ягоди, то можна побачити, що вона нагаду маленьке серце.Легенда про походження гороху.Вигнаному з раю Адамов прийшлося взятися до дла обробляти землю, щоб прогодувати себе з ґвою. Важко було Адамов звикати до тяжко прац. ¶ ось, коли вн уперше взявся за обробку земл  вперше ходив за плугом, то дуже плакав. А де падали його сльози, виросла дивна рослина з наснням, схожим на сльози Адама. Це був горох. Порвняння слз з горохом

Рубрика: » Легенди про рослини

Автор | 2 февраля 2010 | Коментарв: 0 | Переглянуто 39310

Загрузка. Пожалуйста, подождите...

Легенди про рослини » Сайт вчителя болог Павленко Тетяни ¶ванвни